Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: А літа ніби й не було… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шостацька Людмила, 04.12.2015 - 00:37
Додала в обране. Дуже жіночий вірш.Все, що нам залишається після наших трудів: болі, жалі, самотність.Нехай усе буде не так, а краще.І хай ще буде літо.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Людо! Будем жити і вірити, що ще відчуєм ми літа тепло, золотавого сонця проміння, не забудемо те, що було, і хоч в спогадах будем щасливі...
Nino27, 01.12.2015 - 14:05
Всього Вам самого-самого,світлого-світлого і нехай віра в щастя оживає!!!
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Nino! А що ще нам залишається :пригадать призабуті стежки, відчувати відлуння любові, і свої, вже осінні плоди, піднімать на вершини казкові... Серафима Пант, 30.11.2015 - 23:08
Пані Валентино, не знаю куди поділася віра, адже щастя у Вас, як не крути, є: Робота. Діти. Внуки. Друзі,
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ні,Сімо, віра не зникла, це просто прочитала прозовий твір Терлецького і він навіяв мені сум, а писався цей вірш давно,коли помер чоловік...Отож писатиму щось земне, а швидше за все зимове, адже сьогодні перший день зими...
Ганна Верес (Демиденко), 30.11.2015 - 14:00
Не можу не додати і свою "5". Прекрасний вірш! Трішки сумний, відчувається певна розгубленість, але ж яка кінцівка! Та вщухне біль мій і тривога, І я навчуся жить одна. Мені б лиш вимолить у Бога, Щоб віра в щастя ожила. Ви сильна і талановита жінка. Здоров*я і натхнення Вам! Беру в обране. геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ганнусю! Коли я писала цей вірш я була зовсім розгублена, так як у мене кривоточило серце від туги за сином, а тут появилася ще одна рана - смерть чоловіка...
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 30.11.2015 - 13:22
Гарно.Але з "присмаком" смутку.Нехай Вам усміхається щастя.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ніло, на той час смуток не лише гірчив, він мене прямо-таки поглинув, бо ж невдовзі по смерті синочка, відійшов і чоловік, діти вже були одружені і все моє єство було охоплено не лише смутком, а й безнадією...
Валентина Ланевич, 30.11.2015 - 11:49
Йти по житті одній не просто та паростки любові, коли вони живуть в душі, допомагають долати цей нелегкий шлях.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Валю, за підтримку! Мені важко ще й тому, що в мене була сім'я із 6-и осіб, а влітку ще й плименики приїжджали і бувало тоді більше 10, доводилось не відходити від плити, та я до цього так звикла, що й не помічала, одна моя племінничка і тепер, як колись зве мене лагідно: "тітонька Валюся", тому я й сумую, але дякувати Богу навчилася долати цей смуток...Ой, вибачте, це вже я вас геть заговорила...
Володимир Бабієнко, 30.11.2015 - 11:46
Гарно написаний вірш, талант залишається до кінця життя, були би сили, як я собі не раз говорю. З таких, як ти, слід нам усім брати приклад!
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Володимире! Та ж у вас все попереду, а ми, на жаль, своє вже віджили, та все ж хочеться ще пригрітися біля своїх рідних, а за тими кого ми вже втратили болить серце і скніє душа, отож і пишемо про це свої вірші...
Іванюк Ірина, 30.11.2015 - 11:04
Чудовий , сповнений душевного тепла , вірш ! Ми всі , на жаль , посеред щоденних турбот , ховаємо нашу любов і ніжність від рідних ! Божого Вам благословення !
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Іринко! Цей вірш написаний в пам'ять чоловіка після його смерті, коли я дуже сумувала і мені не вистачало його підтримки і тепла...
|
|
|