Самотній Місяць
питав у Долі:
"Чому все ходиш
ти стороною?
Де знов блукаєш -
шукаєш волі,
чи щоб хтось сильний
забрав з собою?"
"Я не шукаю
великих статків,
мені би тільки
чиєюсь стати, -
всміхнулась гірко
сумна, зів"яла -
та я - Недоля!
(мене так звали
в останнім домі,
де я селилась.)
Мені все кляли,
а я мирилась.
Коли ж не мали
до мене серця -
я стала чорна -
чар добрий стерся..."
"Піди, Недоле -
шепнув їй Місяць -
в стару хатину,
що на узліссі,
знайдеш там хлопця
ще молодого,
але зневіреного
і злого.
Тобі пошиє
новий він одяг,
дасть їжу, воду,
теплом напо́їть.
(Втомивсь бо дуже
жить самотою...)
Розділить ту́гу
свою з тобою.
А ти загоїш
його гризоти
у праці, в ділі
зітре́ш турботи.
Один в одно́му
знайдете Віру -
два серця в ранах
та колір білий!"
/////////////////////////////////
*Українці уявляли Долю у образі вродливої і працьовитої жінки (здебільшого схожої на свого господаря/господиню), яка могла перетворитись на Недолю – обірвану, худу, заспану нечупару, якщо її власник заслужив – або за гріхи, або за справи, що Долі не до смаку.
*Загалом на Долю можна і треба впливати – прислухаючись до її направлянь, вірячи в неї і самого себе та невтомно працюючи над собою.
Надзвичайна історія...балада...легенда...як не кажи-краса!!!...я тобою Фінусь завжди приємно здивована...В тебе надзвичайний талант-Талантище!!!я не перебільшую серденько, бо пишеш ти Д И В О В И Ж Н О!!!!!!!!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, нахвалила ти мене, Наталочко, на цілу кульку повітряну - зараз розідме мене від гордощів
Я дуже рада, що тобі сподобалось, люба подруго!
усе лікується коханням різним,
яке запалює у серці хист -
до праці,турботою своєю, звісно,
наповнюєш життєвий зміст.
та знову всміхнеться Доля-дівчина
владнається все до твоїх стремлінь,
зігріта любов*ю щаслива родина,
Недоля піде назавжди в далечінь.
и даже такая бывает
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, дякую! Нірочко, такий красивий експромт і ілюстрації Ваші коментарі неповторні, як і Ви сама, мила
Дуже складні ці питання долі та її поєднання зі свободою волі. Мабуть, мудрість в тому, щоб віддаватись в певних ситуаціях природному плину життя, приймати те, що нам дається, при цьому не залишаючись пасивним, свідомо проживаючи кожну внутрішню та зовнішню зміни)
Зовні простий, але внутрішньо глибокий вірш) Як завжди, фольклорна складова додає особливого шарму та атмосфери)
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...
свідомо проживаючи кожну внутрішню та зовнішню зміни
- от з цим ви просто в унісон з моїм світосприйняттям! Доля не може бути сліпим, категоричним Фатумом, бо ми безпосередні учасники в ній
Дякую щиро, Віталію, за ваші думки і прихильність