Та ж були, та ж і є в мене діточки - діти,
Колисала я їх і співала пісні,
Лиш для них я жила, працювала й раділа,
Що вони в мене є, що потрібні мені.
Пиріжки я пекла і борщі я варила,
І супи, й голубці, пампушки й холодці,
І узвар, і млинці, які діти любили,
Як зі мною жили, як були ще малі.
А коли підросли, в білий світ полетіли...
Шукать долю свою,всі у різні боки.
Працювала, жила і онукам раділа,
Що хороші вони, їздять в гості завжди.
Йшли вервечкою дні, запліталися роки.
Всі живуть у містах, де тепло є й вода.
Залишилась одна, у селі одиноко,
Посивіла давно, стала тиха й сумна.
А роки знов спішать, як розгнуздані коні.
Я вдивляюсь у вікно кожен ранок і день.
Прикладаю дашком над очима долоні,
Виглядаю завжди я онуків, й дітей.
І звертаюсь завжди я до Господа - Бога,
І благаю, й молюсь за онуків, дітей:
Щоб Всевишній їм дав незахмарену долю,
Щоб здорові жили серед добрих людей...
діти пізно... 
дай Бог! Довгих років Вам і вашим діткам! 
