Інтер'єр моєї квартири: обдерті шпалери, покуйовдані меблі минулого століття, розкидана преса, немов осіннє листя, порожня пляшка джину, що вже тиждень кочує підлогою, мов перекоти-поле. Лампочка в світильнику мигає, наче передає щось морзянкою.
Всю цю сутулість згладжує твоє оголене тіло і пісня "Glory Box". Я розглядаю тебе крізь дим сигари... ти прекрасна... Мені подобається слухати твої розповіді, які насичені перебільшеннями. Здається, я закохуюсь в тебе. Закохуюсь в ту, чиє тіло є для неї знаряддям заробітку.
У тебе чарівна посмішка, ти могла б бути достатньо відомою моделлю, як от Жизель Бюндхен. Буду відвертим: ти майстриня свого ремесла, добре знаєш, як доставити задоволення чоловікові, чоловікові, якого важко здивувати.
Твоє місце не тут, а в світі подіумів і безкінечних фотосесій, оплесків, закритих вечірок для багатіїв, де багато шампанського і устриць. Я проливаю джин на твою шию і зупиняю маленький потік губами, насолоджуючись твоїм тілом під "Glory Box"...
