Мені не треба Вашої любові!..
Я більш у Вас нічого не прошу...
Нехай вона розтане в цьому слові,
І зникне в краплях сірого дощу...
Бо те, що сталось - не повинно бути!..
На себе я приймаю всю вину...
Якби могла я ті часи забути,
І повернути втрачену весну!..
Ми - зовсім різні!..- в цьому вся причина...
Тому, мабуть, і розійшлись щляхи...
... Яка важка остання ця хвилина,
Нестерпна!.. мов непрощені гріхи...
... Піду сама я - в осінь і негоду,
Хай замітає слід мій листопад...
Збираю жовтий лист, мов нагороду!
В надії - не вертатися назад!..
