Час пік. Пристанок... Кінець літа...
Свій смолоскип допалює факір.
Кружляють тротуаром міста
листки старі, пожовклі, мов папір...
Пристанок... Рух вперед незмінний,
як і нестримний циферблату час...
Тут перехожих сотень, тисяч,-
калейдоскопи моніторних мас...
Дивлюсь,- а серед них бабуся...
Сидить на лавочці,- така стара, як світ...
У вицвілім плащі, що знав світанки,
тепер же став, як осені відхід...
Вдивляюся в обличчя... Зморшки долі,
неначе переорана рілля...
Колись воно було́ рум"янком поля,
тепер сухе, як стомлена земля...
Було волосся урожаєм жита,
дозрілим літом славило красу...
Тепер лежить, мов градом колос битий,
стеблинами проштрикує косу...
А натовп мчить, не стримуючи подих,
і перетворює ходу урешті в біг...
Бабуся, в вицвілім, сидить собі,- лиш голуб
самотньо дзьобає обабіч неї хліб...
В старенькому плащі... Прив"ялим буднем...
Нікому непримітна і чужа.
Та в цьому непотрібному всім тілі,-
спиніться люди,- жевріє душа!
22.08.2015р.
Пристанок - слово , запозичене з польської ( przystanek - зупинка )
Потужно, сильно, емоційно, чуттєво. Надзвичайно вдалі і прекрасні використали образи для опису жінки. Робота шикарна - зачіпила душу
Ех, прикро, що люди оцінюють тепер інших людей не по тих показниках, яких потрібно...
Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я рада, що Ви небайдужий до людей ! Хай Бог Вам допомагає у всіх ваших справах і взагалі хай щастить в усьому !
Чудова поезія!
Та в цьому непотрібному всім тілі ... 
