1
Прекрасно так коли лягаєш спати,
а в гарний ранок сонячний встаєш,
коли тебе малим цілує мати,
або до школи з хлопцями ідеш.
2
А ще голодним так прекрасно бути,
бажання,як для спраглого вода,
а як серед морозів гріють люди,
коли без меж розіллється біда.
4
А за вікном холодна осінь мрячить,
тепло домашнє мріями стає,
удача лірику в тому дощі побачить,
як добре знати,що десь правда є.
6
Хіба не щастя коли серце б'ється,
і в милих грудях чуєш серця стук,
коли дитина весело сміється,
і коли плаче на твоїх руках онук.
7
Чи грозами дорогу застилає
і ти біжиш скоріш серед краплин,
ти є,або тебе уже немає,
ти з кимось,або ти уже один.
9
І горе відчувати що вмираєш,
і щастя що ти жив за для людей,
останні ноти серцю граєш,
прощаєш зраду,пристрасть і дітей.
10
Це все життя,це марево істоти,
великих каменів сізіфові труди,
буває жити з кимось до нудоти,
але до сліз прощатись назавжди.
11
Зуміти щастя вчасно зупинити,
не зараз,воно може вже пройшло,
а може щастя треба народити,
дихнувши першим гаряче на скло.
12
Роки летять,життів не помічають,
все вперше і в останнє у людей,
мільйони душ за вікнами чекають,
коли запалить серце Прометей.
14
Ми не такі,що віримо й цінуєм,
живем сьогодні і без майбуття,
а завтра нас нема,і ми мандруєм
в світах,з яких немає вороття.
ID:
594511
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.07.2015 20:31:15
© дата внесення змiн: 18.07.2015 20:31:15
автор: volodymyr
Вкажіть причину вашої скарги
|
