Дайте спокій! Не приймаю відчай!
Поки Сонце.... шанс ще в мене є!
Час, ти - Владар! Дні зриваєш грізно!
...Може... ще вкраду тихцем...своє....
Зачаюсь... у ласці снів притихну...
Хай затерпне.... Біль все суне! Рве!
...Я гірке маленьке злюще лихо
приголублю... щоб було ручне...
І думки закутаю сльозами....
Ніжністю укрию змерзлий сум...
...Може... так... скрадливо, манівцями
повз проскочить фатуму той глум....
Не розпустиш ниточку у долі...
Плетиво вперед сліпа снує....
...Поки ж небо є над головою,
Сонце у тобі новЕ встає!
як завжди чудовий вірш але ти його переробила, бачу з коментарів(((( не слухай ні кого, пиши серцем, в тебе чудові мета-фізичні вирази
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро, я просто зворушена - така тепла підтримка!
...проте до тої високої філософії буття мені ой як далеко, та й в метафізиці одними сердечними імпульсами багато не пізнаєш
Лише заради вашого задоволення старатимусь
..Поки ж небо є над головою,
Сонце у тобі новЕ встає! -
І це вже привід, щоб не опускати руки і боротися. Життєствердно! Ваша героїня така життєлюбна та енергійна, що читач сам запалюється цією вибуховою енергією!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені така радість, коли вдається запалити когось! Дякую-дякую дуже-дуже, потішили мене своїми враженнями, люба кульбабочко
Плетиво... сліпЕ чи то такий задум... автора, МАр'яноко?
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олексонько, мала на увазі: доля - сліпа (незряча)...якщо це граматично не правильно, буду уклінно вдячна за правку
...а "МАр'яноко" - це теж авторський задум?? ))))
як гарно бути молодим і говорити голосом юної пристасті! неспинного почуття, рішучості, надії! саме надії!
говорить молодість - гворить жага життя, і нехай інколи не в такт з цим світом - але яскраво і повно, на почуттях і щирості, настояних з вірою у день завтрашньої радсті.
гарні у вас матеріали. будете повертатися колись до них і втішати розум свій і душу отим безкінечно солодким відчуттям: "то говорила не я - то промовляла моя молодість!"
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, Касьяне, мені так важко на серці, а мої віршиська мене не слухають і все одно виходять якісь позитивні... А я так хотіла поплакатись... Зла на них страшно!!!Буду тепер із сумом ховатись десь подалі....
Дякую вам, друже, за такий щедрий, емоційний коментар!