І плакав дощ тихенько під вікном
Хай плаче, сльози ж не мої
І я сміялася застудженим альтом
Закривши очі сіро-голубі
Хай плаче, без упину аж до ранку
За всі мої колись пролиті
Хай сонце посміється на світанку
За мрії всі, що ним розбиті
Хай виплачеться, не залишить ні краплини
Та тільки не в мою подушку
За всі колись відібрані хвилини
За таємниці що шептав на вушко
А я з альта перейду на сопрано
і сіро-голубі відкрию світу
Щоб було чутно як в душі горланю
І щоб дощу було помітно
