А пам'ятаєш як в перше ми зустрілися
чи випадково чи доля нам всміхнулася,
але щось в середині таки загорілося
тепер лікують душу лиш спогади серця.
З тобою день пролітав тільки так
і знову чекав коли наступить світанок.
Хвилина повзла мов година,
а година йшла рівноцінно дня
поглядом ловив стрілки годинника
здавалось не буде цьому кінця.
Скучаю за гарячими поцілунками
від яких можна було збожеволіти,
скучаю за ніжними обіймами
в яких з необережності можна розтанути,
скучаю за очима тими карими
в яких так хотілось потонути,
скучаю за короткими ночами
коли ми прогулювались під зірками
скучаю за довгими розмовами ні про що
це все,що мені було потрібно.
Сонце,що весь день бродило за нами
воно втомилось і пішло за горизонт дрімати
тут злетиться стая чорних птиць
і вже на небі проснеться місяць.
Сьогодні в їдальню знову не піду
тобі на подарунок гроші прибережу.
І так день за днем місяць за місяцем,
а на вулиці вже зима і шалений мороз,
а я іду до тебе на зустріч
із букетом червоних роз.
Жаль,не розумів я до кінця
коли почала в'янути твоя усмішка
коли все дужче день від дня
холонув твій погляд, твої вуста.
Ти хотіла чогось більшого
того,чого в мене не було.
А що таке любов?
по твоїм словам-це якась там хвороба
ооо,то вона пройшла як застуда,
а я ще очікував якогось чуда!.
То кажеш твою любов можна купити
брендовий одяг,дорогі авто
щоденні походи в ресторани і кіно
поглянь-це вже мабуть по тебе.
Хочеш іти-іди, обіцяю,
проклинати не буду,
а для тих хто на черзі
я вас прошу
більше не лізьте мені в душу.
