Мені подобається в російській мові слово «женщина». Від цього слова віє м’якістю, теплотою, повагою і материнством. Мені подобається в українській мові слово «жінка». Воно лаконічне, строге і таємниче, як загадкова строга краса Нефертіті. Багато українських поетів намагалося і намагається розгадати це слово, відшукати для нього поетичні порівняння і синоніми. Серед них і я, невідомий сільський поет.
Все життя я намагаюсь
Слово «жінка» розгадати,
І його я постараюсь
Золотим пером писати.
Слово «жінка» - трудівниця,
Слово «жінка» - витівниця,
Слово «жінка» - дарівниця,
Слово «жінка» - чарівниця.
Ти говориш – говірниця,
Ти жартуєш – жартівниця,
Ти чудачиш – чудівниця,
Ти танцюєш – танцівниця.
Ти як мама – наймиліша,
Як кохана – найніжніша,
Як дівчи́на – найгарніша,
Як бабуся – найдобріша.
Я б багато міг згадати
Слів для жінки таємничих,
І планету всю списати
В порівняннях мальовничих.
Де мені знайти ще слово,
Що вміщає все в єдине,
Неповторне слово в мові,
І, звичайно, це - дружина.
Ти ж бо жінка, і кохана,
Ти прекрасна, всіх чаруєш.
Ти працюєш до нестями,
Ти натхнення нам даруєш.
Володимир Бабієнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Мілено! Радий з тобою познайомитися. Я завжди порівнював ці слова, і якось здавалося, чи може ми привикли, що слово "женщина" більш м'яке,мені захотілося, щоб і українське слово "жінка" теж зазвучало, але по особливому. І ось виник вірш. Мені самому подобається, що я порівняв його з гордою красою Нефертіті, цим символом краси людської і неземної.
Дякую Вам за цей вірш !
нехай ваше серце буде завжди таким відеритим
