Пробач за всі несказані слова,
які у серці бережно складала.
Тебе зустрівши - поглядом волала,
уста ж німі - за ними щось ховала.
І за слова, що ранили, пробач.
я ними в тебе ки́дала, та бач
вернулись бумерангом! І зазнач:
не ранили, а просто вбили. Пробач
й за ті пусті-порожні фрази.
Не згладить словом всі оті обра́зи.
Розбитої уже не склеїш вази
та, про́шу, стань ще раз серед оази
з тих слів, які любов шептала
і, може, є там те, що не сказала,
але усім єством я відчувала;
хоч ще тебе й не знала - кохала!
21.03.15
Серед оази, ставши прямо,
Скажу: біжи скоріш, я обійму -
Тебе, щасливу дуже...маму!..
Й не буде фальші поміж нами,
Бо я тебе...також люблю!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я люблю..що любить Вітер:
Кудлаті хмари, запах літа,
І присмак сонця та дощу...
Тримай, тримай, бо вже...Лечу!))
Хорошого вечора вам, кольорового настрою і теплої ночі
слова міцно стоять, почуттями гарно повняться, підтримки їм ніякої. от фрази перебудувати, от одне замінити іншим, от переставити - така картина у будь кого виникає, в мене ще більше вашого. тому інколи всіма правдами-неправдами запрошую-заманюю тих, хто знається на мові, на стилістиці, хто глибоко розуміється на лексиці, щоби підказав, підправив.
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і я рада підказкам, поправкам, зауваженням - бо ж сам часом крутишся на одному місці, як песик за своїм хвостом женешся за тими фразами, - і ніяк! А збоку хтось гляне - і все йому враз, як на долоні! Тому цінний критичний погляд, не засліплений твоїми переживаннями, об"єктивний і мудрий! Уклінно вдячна вам, що витрачаєте свій час на мої невмілі спроби і намагаєтесь підказати впертому дівчиську, що добре, а що так собі! Моя вам щира дяка за це і шанування!
ось сповідь, відверта почуттям і словом, в трохи незвичній віршованій формі, і вже зачіпає всім оцим око, чіпляючись за думки, за душу...
гарна, напрочуд гарна може бути річ, але просить трішечки роботи над нею. такий вірш - як дитя народити, а потім вдягти у вбрання красиве, причепурити - і не гріх самим богам показати
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой, знаю, що грішна! Знаю, що треба нещадно пройтись по тих своїх корявих купках слів, які хиляться, чіпляються невміло одне за одного, боячись впасти і розсипатись на друзки не лишаючи й згадки , де вже там душу зачепити.... Та, навіть, якщо ви лише спробували побачити там зародок чогось гарного із самої лише ввічливості та галантності вихованого кавалера, все ж вдячна вам неймовірно за таке підбадьорення. Дружня приязнь для моїх кривеньких спроб, як опора - підтримує, направляє, може й вирівняються з часом! Дякую Вам