Якось в лісі зібрали́сь
Заєць, Вовк, Ведмідь та Лис.
Стали думать і гадать
Хто б царем з них міг би стать.
Заєць каже: - Буду я!
Я – вухата голова,
ко́сі очі, куций хвіст –
Переплигну любий міст!
- Ні, не так це! Буть мені,-
Каже Вовк,сидьма на пні,-
Я- патлатий, волохатий;
Маю навіть свою хату.
В хаті в мене жінка є,
Троє діток зростає́.
Тож потрібен їм достаток,
Щоби в домі був порядок!
Заревів на те Ведмідь:
- Та коту під хвіст ідіть!
Я-я-я царем лиш можу бути,
Всіх одя́гти, всіх узу́ти.
Меду скільки в мене є!
(Правнукам добро кує).
Бути царем лиш мені!
Сиди мовчки, Вовк, на пні!
Тут озвався хитрий Лис:
-Маю я-я-я чуткіший ніс.
Чую ворога здале́ка,
Вісті носить мні лелека
Із далеких із країв.
Хтось з вас так іще зумів?
Ні, не бути вам царями!
За дубовими дверями
Всі залишитеся ви,
А достаток весь мені-і-і-і…
Як поча́ли вони битись,
І кричати, і сваритись!
Позбігався лісний звір:
-Дайте спокій, дайте мир!
Дайте й нам дітей ростити,
Щоб було що їсти й пити.
Щоб не бу́ло в лісі злиднів,
Нам потрібен цар із бідних.
Щоб усіх нас захистив,
Від біди оборонив.
Як на них накинулись
Заєць, Вовк, Ведмідь та Лис –
Повтікали хто куди,
Щоб не бу́ло їм біди.
На своєму не стояли,
Не схотіли. От і мали
Бідноту у лісі тім,
Хмуре небо, сум та грім…
Птахи хутко зібрали́сь –
В інші ліси подались.
Порозлазились комахи
Під кору дерев із жахом.
Все звірйо принишкло, змовкло,
Бо бояться Лиса й Вовка.
І живуть собі ось так,
Як Іванушка-дурак…
Італія Удіно 08.08.2010.
