Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Зоя Журавка: Чиясь доля… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Антоніна Грицаюк, 19.12.2014 - 13:24
Життєвий вірш! Просто пронизує серце навпіл! Чим більше даєш дітям, тим частіше вони перестають цінити це, приймають за належне ! Стають озлобленими, злими! В бідних сім'ях діти дружелюбніші стараються одне одного підтримувати, любити батьків!
Зоя Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Тоню за розуміння. Поглянеш навкруг, стільки такого...Чому так? Як би ж знати.
Зоя Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Останнім часом, тільки сум навкруг. Про веселощі чомусь не пишеться.
ТАИСИЯ, 15.12.2014 - 21:04
Зоя! У Вас часто такая печальная и трогательная тема...Это сейчас проблема нашей жизни! Зоя Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Просто дивлюсь на людей і про них пишу. І в кожній душі стільки незвіданого і потаємного...
Зоя Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві.В мене є такий вірш, НАШІ ДІТИДіти, це наша радість і наша гордість. Це біль нестерпний, і наша совіть. Це наша заздрість і наша мудрість. Це наш неспокій і наша мужність. Якщо життя ми дали дитині, То нам довіку нести провину. Ніхто невинний, так ми навчили, Як нас не любить, ми не любили. Що ми вкладали в дитяче серце? Любов і вірність чи зради зерна. Бо що посієш, те й будеш жати. Радіти будеш чи сумувати. Як збилась з шляху твоя дитина, То завжди буде твоя провина. Ніхто не винний, твоє коріння. Який вже стовбур, таке й насіння. Зоя Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Такі реалії життя. Дякую, що читали.
|
|
|