Уже скоро Святий Вечір... та й не за горами,
Обливається Вкраїна гіркими сльозами:
Сяде мати до вечері з дітьми-сиротами-
Мамо, мамо, де та правда,що батько не з нами?
Покладуть святую їжу- сльози задавили...
Плаче рідна Україна, де синів могили.
Плаче мати, плаче батько, плаче синє небо-
Роздирає московщина нашу рідну Землю.
Синів наших положила у сиру землицю-
Не вернуться соколята в батьківську світлицю,
На Свят Вечір куті з'їсти лиш душа прилине-
Господи! За що ті муки терпить Україна?
У далекім сорок шостім гнала на чужину,
А тепер нас знов руйнує клята московщина,
Знов катує, роздирає- синів убиває,
Міста й села на Донбасі з землею рівняє.
Колись шляхта нас топтала, тепер московщина-
Не здаваймось рідні браття! Це наша Вкраїна!
А в церквах свічки світять, моляться за душі,
Ставлять пам'ятники хлопцям на високій кручі,
Щоб молились покоління й довго пам'ятали,
Що вони Герої Славні, що життя віддали.
То ж молімось щиро любі дома й на чужині-
Хай Господь нас благословить! СЛАВА УКРАїНІ!
Леся Утриско 03.10.2014 р.
