У місті стародавнім Лева,
Застигли леви мармурові,
А пані львівські – королеви,
І квіті всюди кольорові.
Відлуння кроків від бруківки,
Живі скульптури мов картинки,
І кава льється ароманта,
Манить майстерня шоколадна,
Димяр, мов казок диригент,
Запрошує у «Дім легенд»…
Там хтось, немов володар часу
Перенесе вас у минуле,
І з зенику налють вам квасу,
Жаль, дні так швидко промайнули…
І фотографію на пам'ять
В одному з крихітних дворів,
Де щирим полум"ям кохання
Колись до Львова захворів…
А мне вот всплыло в памяти время 50-х: Меня, совсем ещё маленького, бабушка везла в г.Стрый, - в детский дом. Она была католичка, и Вы бы видели, с каким благоговением она обходила костёлы во Львове! это надо было видеть!Львов того времени запомнился мне чем то большим, чем то непонятно загадочным...
kostyanika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, Львов, конечно, красив был всегда... Но в СССР все краски были серо-грязными, и Львов действительно мог казаться загадочно-мистическим и даже мрачным... Если бы вы видели, как расцвел город сейчас!!!
Як завжди – італійський дворик…
І один – єдиний столик…
Мармурові вартові,
Немов живі, немов живі.
Тебе досі немає поряд,
Але серце мені говорить,
Що колись італійський дворик
Поєднає нас навік... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502367
kostyanika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не город,а мечта,..и для поэтов вдохновение!.. 
