Рідна, мила, незбагненна
Батьківщина в мене є.
Та у полум'ї вогненнім
В часи люті постає.
Ти стоїш неначе кремінь
Незрадливо наче дуб.
Ти як той величний гребінь
Що тримає вищи мук.
Наче мати заплекала
У гаях та у степах.
Я з дитинства це пізнала
Як природній дикий птах.
Ти - і мати і бабуся.
Ти розкішна і краси
Щедрої тої нап'юся
Хоч в малому озерці.
Воля в тебе наче дуб
Хоч іззовні ти тополя.
Незбагненні ті думки
Й ненавмисна твоя доля.
Батьківщина - це навіки
Спогад і душа твоя.
Не зганьби заради світу
Пісню, що в у ній зросла.
Пісня - сонця і трави
Пісня - наче дощик.
Та що лине с берегів
Там де варять борщик.
Суть уся країни в нас
Про красу природи.
Доброзичливість лісів
Про народну згоду.
І хай щоб там не було,
Хуртовини й грози
Рідна нація, народ
Не литимуть сльози.
А постануть як з часів
Хмельницького году.
І докажуть, що є братьми
Козацького роду.
А природа прекрасна
Осяйна, квітуча.
Це не марево осіннє.
І не сонна туча.
З поміж інших краєвидів
Наш є найкращим.
Далеглядний, шанобливий
Безмежно трудящий.
Тому рідна Батьківщина,
Наче промінь, поміж час.
Звідусіль лунає гомін,
Всі іще почують нас!
