Так тихо дощ шумить
Як манна з неба пада.
І спраглими вустами
Ловить все живе
Небесну воду,бо уже вмирало.
І думала земля,що пропаде.
З життям прощались квіти і дерева.
Пожовклі трави падали до ніг.
Річки міліли.При дорогах пилом
Вкривалось поле.І не цвів "Петрів батіг".
Пекуче сонце вже жалю не знало.
Не чуло від людей прохань,зітхань.
І все живе не гріло,а палило.
Не рідне нам,як мачуха чужа.
На небі цілий день ані хмаринки.
Десь вітер заховався у лісах.
Схилили квіти в хустинках голівки.
Просили милості у неба в молитвах.
Так тихо дощ шумить
Як манна з неба пада...