Тот, кто любит, должен разделять участь того, кого он любит.
М.Булгаков
знову засинаєш посеред помережаних кров'ю чернеток
так часто бракує слів коли надміру несказаного і несказанного усередині
Майстре, твоя Маргарита вичавлює із себе сльозу ніби березовий сік
аби тільки були чорнила і дописана книга про Понтія Пілата..
кружляють крильми рукописи катедрою снів
твій спокій на ключик замкнений і ключик у неї на шиї
спи солодко міцно і глибоко спи
допоки покривається тонкою плівкою цвілі
зачерствіла скоринка хліба..
вона ходить навшпиньках та все одно скляний очерет дзвенить
акордами пульсу у розкладеній партітурі тиші
тільки коли дощенту остання сторінка згорить
ти прокинешся..
