Легкого вітру ніжно-лагідні цілунки,
Жагучий червень місяць пристрасного літа,
Крізь навстіж вікна в спальні ніч, немов чаклунка,
Торкалась ложа срібним сяйвом - Афродіта.
Вздовж тіла спраглого гойдала прохолоду,
Мене прив"язувала зоряним намистом,
Вливала дотиками в жили насолоду,
В той час, як тихий місяць плив собі над містом.
Хмелів мій глузд від чар і пестощів богині,
Котра коханням квітла у клітині кожній.
Прикутий нею, з нею ж я сягнув вершини,
Де у блаженстві став слабким й непереможним.
Ось які дива творить навіть зі мною алегорія!
Магія ночі, шал поцілунків - і знову пісня ожила!
Срібне сяйво місяця, хміль від чарів богині -
Той щасливий насправді, хто хоч раз був на вершині
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі Вам, пані Олю, за теплі поетичні строфи. Приємно
Як завжди, пристрасно і солодко! 
