***
Моя журо, сумна ранима жінко,
Що свій скрижаль прядеш біля вікна.
Тепло свічі, то спалахне, то згіркне
І у сльозі ні краю, ані дна.
Нести тебе, мабуть, найлегша помста,
А марити тобою – сивий гріх.
Вже на розгілля виточені гострі
Нанизаний зимою першосніг.
І так, як є. іду по мокрій кризі
Душа порожня, вимокла дотла.
Остання зірка відрікалась висі,
А я журби зректися не змогла.
Написано глибоко, з потрійним змістом у словах, незвичні словосполучення за якими є почуття і нові відчуття: сивий гріх, найлегша помста, зірка, що відрікається висі. От тільки гострі - це прикметник, чи новий іменник, чи "виточений гостро ... першосніг". Сподобалось, ЛГ має право на сум і на сльозу без дна.
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Велике дякую за такий повноцінний коментар (так вмієте лишень Ви - неперебільшую!) .Рада, що сподобалось.
Яка вишукана зажура ...хотіла написати "не сумуй ",та розумію, що цим не зарадиш - потрібно просто пережити цей період (сама така буваю) ...Краще шоколадкою себе побалуй ...
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Сонечко! ...певне одна з небагатьох жінок, що не люблять шоколаду... Але ЛГ сильна жінка, переживе!