|
Найкращі спогади - то напевно дитячі. Вони дуже яскраві, світяться сімома кольорами райдуги, немов та веселка. Світяться і гріють душу. Як їх багато, не злічити...Закриваю очі і бачу. Бачу, як батько приводить до магазину, садить собі на шию, маленьку, вредну, не слухняну. Крутить не один раз і каже : "Вибирай". Каже так, бо магазин той іграшковий.І в ньому є все, що забажаєш. Як зараз згадую: лялька у білій сукні, купа радості (хоча по суті то просто забавка). А радість не від того, що тобі щось купили, а від того, що батько просто поряд, що він тебе ось так, малу бестію, носить туди-сюди на руках...
Відкриваю очі. Знову та сама картина, ті ж перехожі, та ж вулиця. Дарма, закрию знову.Заплющивши, бачу на цей раз вже маму. Маму, яка веде мене, Сніжинку, на свято Нового Року. А я , забувши якусь стрічку клятого вірша, якого треба перед усіма розказувати, нервую і обриваю дощик на сукні. Що за дурне порівняння, Сніжинка? Я ж не холодна. Чи таки холодна тепер? Певно, вже так. Очі відкриваються. Місто знов говорить, бігає, клацає запальничками, світить фарами машин, обриває спогад криками неясно з якого боку. Отак і живем, як кажуть. Дорослі. Дивні люди. Все так ускладнюють, перевертають, створюють самі собі купу різних проблем своєю нещирістю, своїм напускним песимізмом і тупими алегоричними порівняннями одне одного з представниками тваринного світу (в якості образи). А дітям - все просто. Ось твій майданчик (дивно звучить після слова "майдан"...особливо тепер), ось твоя мама кричить з вікна, щоб ти йшов додому. Ось твої друзі, яких ти любиш і поважаєш, які ще не знають про підлість дорослого світу, про його тимчасове припинення на стадії дитинства. Не знають. І дай їм Бог не знати цього ще довго...
ID:
501106
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.05.2014 10:09:34
© дата внесення змiн: 25.05.2014 10:09:34
автор: Fallen angel
Вкажіть причину вашої скарги
|
