Ви навіщо в мені засіли?
Не даєте мені заснути.
Ви вкрадаєте мої сили.
Так не може і далі бути.
Я один,а вас так багато,
Кожна з вас мене з розуму зводить.
Це напевно для вас як свято,
Це напевно вас так заводить.
Ви ж так любите плутати розуми.
Ви безжальні із ранку до ночі.
Дуже глибоко десь заховані.
Не побачать вас жодні очі.
Коли осінь почнеться знову,
Вітер сильний почне вас гойдати.
І ви будете на поготові,
Залітати до кожної хати.
Досить сили мої забирати,
Не давати мені заснути.
Я один а вас так багато.
Так не може і далі бути.
