У жінці все від Божої любові,
(вона не з чоловічого ребра).
Вогонь і лід, і квіти кольорові,
Грозу і тишу Бог у ній зібрав.
У жінці все поєднано у грамах
І сіль, і цукор, перець і дурман.
Вона ж і пісня, і любовна драма,
Поезія інтимна і роман.
У жінці все замішано яскраве:
Вино і кава, чай… зміїний яд.
Вона, як ніч – настояна на травах,
Вона, як день, мов квітів аромат.
Кохана, мама, наречена, Лада –
Найкраща, найрідніша на Землі.
Ім’ям жіночим названі торнадо,
Планети в небі, в морі кораблі.
Вона - яскраве мерехтіння зірки.
У ній уперта вада віслюка.
Цілунок в неї малиново-гіркий,
Долоня ніжна і рука м’яка.
Любов і гнів, спокусу і цнотливість,
Тепло проміння, спалахи заграв,
Розсудливість, ощадливість, примхливість…
У ній Всевишній вдало поєднав.
Мінялися епохи, дні і люди.
Хтось вірив мріям, хтось пісням, казкам.
Господь промовив:"Кращої не буде".
І Жінку передав чоловікам.
Тож не Адама в ній шумують болі.
Хіба ж то Бог ЇЇ з ребра створив?
У Жінці все – від Божої любові,
Вона – найбільше із Господніх див.
зі святом, Любі та Кохані!
это ты рассказал про Лилит... она была сделана как и Адам из глины... и была его первой женой....
её независимость... и разрушила их брак...
и вот тогда...бог из ребра сделал Еву....
покорную... и уступчивую.... хранительницу семейного очага
Нехай твоя кохана буде справжньою Берегинею сімейного вогнища 
Як гарно! 
Прекрасна ода жінці! 
