Тримайся за небо,
за нитку ворсистої пряжі,
за промені перші -
тонкі наконечники стріл!
Крадеться весна,
синьооке дівча в камуфляжі,
і душу твою
привідкриту бере під приціл.
А зброя у неї -
то світлом налиті гранати,
то кулі посріблені
свіжих ранкових дощів,
любовний полон
і жадані невидимі ґрати,
отрута солодка
духмяного цвіту й кущів.
Тримайся за небо,
розширюй межу горизонту,
і дихай вільніше,
із вітром п'янким в унісон!
Краденься весна,
окупантка з південного фронту,
дивись, не проспи!
І не здайся в солодкий полон.
насолодою від весни повіяло.Аромат бузку і свіжих щойно розпустившись квітів нагадалось. гарно
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба Олесю! Подих весни вже відчувається в повітрі, тому не можливо його не вловити. Скоро на сайті і вірші про весну поллються струмками! Рада тобі!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я теж не опиратимуся! Ще трохи і справді розіллється весняне літепло, природа прокинеться зі сну, а з нею і ми, люди, зарядимося світлом і позитивом! Дякую, Любонько!