Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Valery: Кобзареві (до 200-річчя) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Samkovitch, 10.02.2014 - 18:24
І "не затих", і не затихне,Поки не встанемо з колін. Піднявши очі в небо рідне, У вуса посміхнеться він. Valery відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та вже підіймаємось з колін! Головне, щоб назад ніхто не зміг поставити. Будемо сподіватись!
Левчишин Віктор, 02.02.2014 - 19:09
А я необачний: не прочитав "про себе". Чим викликана зміна імені? Ще одне псевдо?
Левчишин Віктор, 02.02.2014 - 19:06
Патріотично і щиро. А я вирахував родичанство: мама = Валентина Машинецька (дівоче), бабця = Олександра, а для мене тьотя Шура, дружина Володимира Прендзевського, який був її другим чоловіком, мали доньку Лялю.... Нічого не переплутав? Там, десь далеко у минулому, тьотя Шура говорила з гордістю, що її онук Валерій дуже розумний. То яка доля її онука?
Valery відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, усе точно. Мама, Мшанецька Валентина Олександрівна. Її батько, мій дід Шура перед війною поїхав до Херсона і там вдруге оженився. А моя бабця вдруге вийшла заміж за діда Володю. Лариса багато років тому померла, випивала дуже. Моя мати 4 роки тому померла. Біографія є на сторінці. Іван Калинюк - літературний псевдонім. Я зараз на пенсії. Більшу частину року живу в селі, а на зиму переїзжаю в місто. Зараз уже сумую за природою...
|
|
|