Пролог
Все розпочалось в прекрасну пору року – осінь.Вона така чудова,жовто-червона,багряно – перламутрова,і все ще по – літньому тепла.
Вони зустрілись у натовпу у вирі руху,бурхливому морі людей,де всі кудись поспішали і нічого не помічали навкруги,лише свої проблеми.Можливо,цим вони обоє і виділились із цього виру натовпу і закохались один в одного,закохались до безтями – поглядом!Вони ще навіть не говорили а вже закохались.
Ну а як можна було її не помітити, коли вона така прекрасна!
І він ,як місяць молодий,пірнув із головою,
В кохання зорепад,
Не озираючись назад.
На серці був жовтневий штиль,
І шторм під час затишшя і покою.
На крилах долі ,
Їх із різних берегів привела, мабуть,
Господня воля!
І щоб любов назавжди зберегти,
Осінньо- молоді слова кохання,
В серцях збудили юності мотив.
Це просто випадок і вони стали поряд.
Тільки одне слово,тільки погляд.
А в душі запекло,защеміло.
Тільки слово,а душа ожила.
Але життя - єдина мить.
Погляньте всі навколо,
На місці ніщо не стоїть!
Ось так і це кохання,
Це лише єдина мить.
Що буде далі?
Це недописаний роман,
Сторінка недописана остання.
І цю книгу ще ніхто не закривав!
