Чого ж ми всі дочекались?
До чого дожили?
У Києві на Майдані
Наших дітей били.
Уночі тихо підкрались,
Нагло оточили
І по головах студентів
Кийками лупили.
Били сильно та жорстоко!
Кістки їм ламали…
Били свої ж, українці,
А не яничари.
Чи ж вас, беркутівці кляті,
Не жінки родили?
Ні жалю, ні милосердя
В душі не вложили.
Били мирних демонстрантів,
Наче терористів.
Безпідставно ув’язнили
В СІЗО активістів.
Де ж закони? Їх немає.
Вони лиш для бідних.
Не для влади їх писали
І не для їх рідних.
Скільки ж можна нас гнобити
Та в очі брехати,
Скільки можна нашу землю
Нагло обкрадати.
Кров невинна пролилася,
А владі й байдуже.
Вставай ненько Україно!
Піднімайся, друже!
Годі це ярмо тягнути
Та терпіти лихо.
Досить сльози витирати
Та сидіти тихо.
Час вже тій бандитській зграї
Мирну відсіч дати.
Свою гідність, честь й свободу
Мусим відстояти..
Віримо, що вдасться досягти перемоги!!!!!!!!!!!!
Слава кожному і кожній, хто стоїть на Майдані!
Слова "ГЕРОЯМ СЛАВА" стосуються і їх!!!
палагняк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пезперечно! Всі, хто був побитий і вистояв зачистку, всі хто стоїть на Майдані в дощ і холод заслуговують великої шани. Вони справжніі Герої. Низький їм уклін від тих, хто не може бути Там.
