Ми сиділи на кухні й ділились своїми думками, вульгарними фразами описували душевні рани й сердечні подряпини від намріяного псевдо-кохання, плакали в унісон від морської хвилі старих, давно вже забутих спогадів. Ми сиділи на кухні й каялись в своїх гріхах, ховаючи очі під брилою сорому, а губи в дешевій випивці зі смаком суниці. Розмови були аж до ранку, найпотаємніші в світі діалоги з участю двох божевільних сестричок. Наші слова й спільні ридання приводили до тями, лікували від самотності, давали шанс оговтатись й усміхатись новому дню. Я обожнювала миті з тобою – найщиріші моменти сестринської дружби, які не заміниш новим знайомством чи словами підтримки старого бойфренда. Нами кидались наліво й направо, ображали, підступно зраджували, виснажували й незаконно експлуатували. Нами грались примхливі чоловіки, продюсували лялькові вистави, де ми – найвірніші в світі коханки. Вони дивувались, як такі юні й прекрасні радіють життю, відважно крокують на зустріч новим пригодам, щиро вірять в людський ідеал, шукають його, мов фанатички, одержимо бажають випити з чаші Грааля. Я знаю, що наші зап’ястя пов’язує невидима нитка, міцніша за будь-який камінь, і факт того, що вона ніколи не обірветься. Але нитка заплуталась в лицемірності й розпутувати її ніхто не поспішає. Ми більше ніколи не будемо сидіти на кухні й ділитись новинами про нових знайомих, навчання чи тих же коханців. Більше не буде розмов перед сном, мовчання емоціями, сліз на рідному дівочому плечі. Між нами нічого не буде: ні дружби, ні слів, ні сухого «Привіт».
Ти моя вірна серцева супутниця, яка зіпсувала все бажанням бути найкращою не тільки для мене…
