Блукаю пальцями в волоссі.
Зажди, лиш подих зупини.
За стільки років я ще й досі
Тебе пізнати не зумів.
І ти немов у хмарочосі,
А я немов на дні Землі.
Та нам цього, я знаю, досить –
Я це нарешті зрозумів.
Я заблукаю у волоссі
І розчинюсь, як уві сні.
Пр-в:
Кохай мене, тримай мене,
Немов останній раз, в обіймах.
Нехай як мить ніч промине
Бурхливо, палко і нестримно.
І за сьогодні я вже вкотре
Відчув на смак твої вуста.
Не зупинись, життя коротке,
Скоріше знову їх підстав.
І ми з тобою в поцілунку
Знов злетимо десь до небес.
Ми вже збиваємось з рахунку
Неперевершених чудес.
Пр-в.
