Останнім часом неможливо жити.
У когось друзів ціле море. Є кому
На цьому світі щиро порадіти.
А я частіше порина в пітьму.
Все глибше… Я задумуюсь про вічне.
Чому ж Господь таку мене створив?
Нікого поряд. Тільки подих свічки…
В моєму серці промінь запалив.
І все, немов, прокинулось, здійнялось.
І я відчула неймовірний біль…
Лише на мить. А потім засміялась…
Прогнавши з серця кляту заметіль.
Мені шкода, що люди не цінують
До них моїх найщирих почуттів.
Не знаю, навіть, чи такі, існують,
Що зрозуміли б все без зайвих слів.
Прийде зима. Зимовим буде настрій.
І я писатиму, під подих хуртовин…
Що згодна з тим, що це життя прекрасне,
Але, якщо ти, звісно, не один.
бути одною важко... але якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї! посміхайся частіше, радій життю і все налагодиться!!
Тіна Травнева відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за тепло й щирість!
п.с. люблю життя в усіх його проявах; коли душею відчуваю самотність, виливаю її на папір і світ з чорно - білих кольорів відразу ж наповнюється яскраво - кольоровими)
дуже гарний вірш. Це справді складно, знайти таку людину, яка б була щирою і розуміючою. Але все ж вірю в те, що такі люди існують для кожного з нас. І головне, мабуть, не закриватися в собі, не звинувачувати життя (це так, думки вслух))), а залишатися відкритим світу і обов*язково така людина знайдеться
Тіна Травнева відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, Ви маєте рацію. Треба вірити в те, що все буде добре!!!
дякую за те, що завітали!
дуже гарний вірш. Це справді складно, знайти таку людину, яка б була щирою і розуміючою. Але все ж вірю в те, що такі люди існують для кожного з нас. І головне, мабуть, не закриватися в собі, не звинувачувати життя (це так, думки вслух))), а залишатися відкритим світу і обов*язково така людина знайдеться 
