Господи, спаси і сохрани.
Ангелів пошли на допомогу.
Я ж бо Твій, хоч і заблудлий син,
Та додому віднайшов дорогу.
Повертаюсь, тільки не відкинь...
Прихилю коліна - не відмовся...
Чорнота не вабить, вабить синь
Неба.
Ти чекаєш?!
Ось я... ось я.
Танюша, я не намагалася Вас образити,мене насправді так звуть, а прізвище нічого вам не скаже, я ніде не друкувалася, може колись давно в духовній антології, всі мої вірші тут на сторінці, можливо тільки рання лірика відсутня, в більшості на росмові і вся схожа на творчість Тютчева. Я аматор, це видно. Дякую, що читаєте і спілкуєтесь
я не образилась...просто цей вірш дуже перегукується ...ось глянь сюди http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729013 ...дякую за твої чудові твори, Аню...завтра знов на роботу- буду трохи відсутня...добра тобі в житті
Одвічна тема, і кожен все одно може додати щось своє.
Добре, якщо блудний син справді усвідомлює, що Отець його любить і чекає. Тоді повернення - лише питання часу.
(У мене на цю тему роман є - самореклама )
Успіхів вам і натхнення!!
да, это круто. Бывает озарение. когда сам не знаешь откуда всё взялось. а оно давно где-то зрело. накапливалось, а потом прорвалось и вылилось. "Мы редко до конца понимаем. чего в действительности хотим"-едкий Ларошфуко, таки прав. А бывает. что стихи за нас пишет как будто кто-то другой.Стиш является открытием для самого автора. Это как интуиция (являющаяся по сути скрытой от сознания логикой). Когда Маяковский с Есениным состязались в поэтич. дуэлях,кто-то из поклонников потом, стоя за автографом, спросил: "как такие красивые образы появляются в экспромтах... Откуда?" Маяковский честно признался: "У каждого поэта в голове есть множество заготовок, а экспромт, это соединение заготовок в порядок, согласно теме и идее". (как то так, не цитирую. но по смыслу близко к тексту.)
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
надцять роківтому була на зустрічі в БО з Юною Моріц, їй теж задавали таке запитання, вона відповіла, - *я не пишу вірші, вони самі до мене приходять, потрібно тільки налаштуватись на хвилю...*
це теж прийшло випадково, як експромт-відповідь
Сиджу на березі всесвітньої ріки.
Сумна. Вудилище зламалось.
Пливуть край мене віршів косяки,
туди, де інші перемети розіклали.
А я, щоб щось вдалось вловить,
зніму взуття -" о, Музо, де ти? ",
зайду без остраху, на глибочінь,
у води синьохвостої комети.
думаю ми порозумілися дякую за коментар