зовні мармур –
«мур-мур»
і позолота:
не озирайся –
йди,
бо озирнешся – і,
як дружина Лота,
станеш
стовпом соляним назавжди…
зовні лише! мармур,
а всере́дині –
порожня луна,
тисячократ-на…
фасадне мур-муркотіння,
а за личиною –
рик! і знавіснілі голодні тіні…
…навчишся бачити проз лаштунки-завісу –
почнеш боятися голосів людських
у соборно-храмовій безпорадності лісу…
мур-мур…
штучний мармур –
наклеєний глянець, «гламур»,
а за привабами – залізобетон,
мертвотно-сіря́тинний однотон...
личина, фарба! марафет… полива –
гра
підміни понять із уявою
підступно зрадлива…
мур-мур –
лицемірний фасад,
а за фасадом – ад:
мимо йди,
бо… назавжди
ад – це
таке місце,
де брехня полюбила зло –
не від Початків було,
але – стало…
…справжній мармур,
як і Божа людина –
прозірчасто-плинний із середи́ни:
на дотик – живе Тепло,
на позір – загусле, вречевлене Світ-ло
03.07.2013
Дійсно у тому вишуканому блиску мармуру наче відчувається холодний доторк потойбіччя, а насправді то лиш витвір людських рук - і той його блиск і ідеально відполірована поверхня.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... блищать як правило самі дише фасади... а за тим штучним "марафєтом" - сірий залізобетон... але ми пройдемо мимо і не оглянемося...))) дякую Вам за візит і відгук, пане Ігорю...
Сильно! Філософськи! До речі, прочитав ваш "Гаввах". Мабуть Всевишній багатьом дає таку інформацію, щоб ми достукувались до суті. Декілька років тому я описав дуже подібне у своїй поемі "Третього не дано". Щасти вам!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Голубе... і за те, що на "Гаввах" відгукнулися... зацікавили мене "Третього не дано", але, переглянувши за назвами усі Ваші твори, опубліковані тут, я його не знайшла... або не додивилася, або його тут немає... що ж, Ви праві - ми отримуємо схожу інформацію, щоб "достукатися"... і в цьому є смисл - знаєте ж про "ефект сотої мавпи"... колись нас стане "99"(тобто - критична маса виявиться достатньою для "реакції") - і на сотому з нас - усе зміниться просвітлиться швидко і безболісно...))) дякую Вам знову... пародії Ваші мені сподобалися, бо це справді літ.пародії...
...у мене аж завскреготало щось десь у спинному мозку...Валю. Не знаю, але захотілось дістати шось гостре і понадрізти все те , що прирощує до стільця, столу, монітору, та вже бігти-летіти незупинятися, щоб бува не стати тим мур...
десь перехопило подих "мур-мур – лицемірний фасад, а за личиною – ад: мимо йди, бо… назавжди"
а спочатку таке ніжнозаманливе мур-мур...а потім...
МУР. тверде і страшне слово. вступило в спину...
не можу відкараскатись від відчуття переслідування цього матеріального витвору вашого слова.
а це дар! так дуже енергетично наповнений твір.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Віточко, так Ви "матеріально" відчули холодну і насправді залізобетонну твердізність штучного мармуру (мур-муру)))... я аж трохи задумалась, чи варто так писати... у крайньому разі - публікувати... але ж хотілося сказати, яка то погана штука - лукавство і лицемірство - мотивації людських слів і вчинків, які виходять з аду і повертаються в ад, забираючи з собою душі лукавих і лицемірних людей... насторожити... попередити... шо лукавство і лицемірство, всі зафасадні козні - належать аду безсумнівно і безроздільно... Ви так сприйняли "реально" позасмисл цього вірша, бо такі "характеристики" до Вас абсолютно недотичні... але Ви потвердили, що тему висловити мені вдалося... шоправда, ЦЕ, ЛИБОНЬ, ТОЙ МОМЕНТ, КОЛИ я "убєждаю убєждьонних"...
дякую Вам за щирість Вашу... от знаючи Вас заочно, абсолютно впевнена, що лукавити ви не тільки не вмієте-не хочете, але й просто - відсутні навіть зачатки такого пороку в натурі Вашій... і мене це найбільш приваблює...)))
Цікаво! Так воно і є! А як зрозуміти "вречевлене"?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вречевлене - це поняття, введене (чи внесене))) нашим маловідомим (замовчаним, по тюрмах і психлікарнях нищеним), але надзвичайно могутнім філософом Миколою Руденком, який, для потреби правильного розуміння світобудови, пояснює і доводить, що "матерія" (матеріальність), як ми звикли сприймати це поняття завдяки "філософам"-матеріалістам, - це насправді "речовина"(речовинність), отже - світ "твердий" - не матеріальний, а речовинний... вречевлене - маю на увазі - втілене, тілесне, природне, нашо-земне... все в основі своїй є - світло: промінь, що виходить з Точки і летить безкінечно "вперед" - не має маси і не займає площі - ми це називаємо "енергією", чи "духом", а той таки промінь, що "піймав себе за хвіст" - став "кружечком" (біжить по колу) - одразу набуває маси і площі - от він і є основою речовини, з нього вона творИться... а матерія - це те, що ми називаємо порожнечею, чи "пітьмою" - там "потенційно все", там - спокій абсолютний і прагнення Вічного Спокою... Світло (Світло+Тепло) - це Життя і Вічний Рух... матерія - "смерть" і абсолютна відсутність руху...
дякую Вам, що запитали, з приємністю відповідаю, що маю на увазі, це слово вживаючи...
дякую і за візит Ваш, завжди мені приємний ...