у янгола тво́го
у небесних черто́гах,
у простенькій хатині –
білі стіни,
сяють
у
рожевувато-молочнім зорі́нні
під ногами
соснові дошки пахучі –
не паркети
скрипучі
лаковані…
на овальних столах – букети
ніколи не в`януть:
довершені
у поє́днанні кольорів –
міняться-тануть…
у хаті –
усто́яні аромати
любистків і м`яти,
акценто́вані
чебреців по́вівами
псаломно-церковними…
щовечора янгол
твори́ть свічечку на вікні,
щоб із те́мені
не загубився ти –
втрапив
до чертогів зайти…
у нього,
янгола тво́го,
під вишнями біла хата –
привітність сама, чистота
і вишукана простота …
…попідпирали мальви
плетений лозами тин:
можеш будь-коли увійти,
з янголом за́тишно говорити…
за умови всього однієї –
сердечної чистоти…
твоєї
до хати,
з ві́дсвітом стін
молочно-рожевува́тим,
можеш будь-коли, любий ти,
за бажанням власним
і серця правдивої чистоти – прийти,
на по́кутті сісти,
солоде́нького вишнячку́ випити,
задушевно погомоніти…
усміхнуться до тебе квіти,
як діти…
любов лагідна
долоньками обгорне́
і
ніколи не промине…
аж за́ки у серці твоєму
тінь промайне –
згадкою
про минуле твоє земне…
тої ж миті
у янгола тво́го
стане обличчя сумне:
посіріють стіни
янгольської хатини,
потьмяніють полив`яні глечики,
відцвітуть у букетах квітки
стане хмара перед вікнами темна, у шибки
дощ забринькає затяжни́й:
у безпросвітну пізню осінь –
без проміжку! – із весни...
одчиняться на́встіж двері –
до хати
мокрий вітер
горіхове листя лапа́те
намете –
вітер
знає причину,
він
з обличчя твого личину
здере і кине:
не сховаєшся за личиною ти
перед янголом лицемірити…
облетять і обтрусяться мальви
обабіч плота,
облущиться лицемірства твого
лукавого
позолота:
ні, не янгол образився,
але сам ти
од світла його відмовився:
одвернув лице…
бо –
де думки твої,
там і воля, і твоє сер-це…
у світлі правди
не вийде лукавити,
лицемірити,
на два світи́
одним серцем жи-ти:
де думки твої – там і ти:
із потьмареного чертога
мусиш вийти
і геть піти –
не щирий думками
і не чистий серцем ти
у світлі істинної чистоти…
янгол
відновить своє житло́
все там буде, як і до тебе було:
воскресне
рожевувато-молочне світло,
розписані од руки –
засяють поли́вою глечики,
усміхнуться лілово бузки́,
троянди, лілії, рома́шки-воло́шки
і сокирки́…
зади́хають па́хіллям полини́ і люби́стки,
защебечуть синички і ластівки́,
запурхають
невагомокрило метели-ки…
…і свічечка
затріпоче вогником на вікні –
у
чеканні…
23.06.2013
така колоритна описовість занурила мене у роздуми, медитацію...ці всі кольори та емоції зараз міняться у моїй голові..."до хати, з відсвітом стін молочно-рожевуватим, можеш будь-коли, любий ти, за бажанням власним і серця правдивої чистоти – прийти, на покутті сісти, солоденького вишнячку випити, задушевно погомоніти…" так все приваблює, все таке приємнорідне, знайоме...
урочистосумні мотиви твору Вашого світяться, як та свічечка, любов"ю та щирісттю...
…і свічечка
затріпоче вогником на вікні –
у
чеканні…
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... усіх нас чекають отак - з любов"ю правдивою у серці і зо свічечкою на вікні - щоб не поблукали...тільки воля наша... дякую Вам, любий пане Морський Леве...
Такі два протилежні за емоційним забарвленням фони: щастя і смутку, сонця і тіні, людської щирості і лукавства...Мабуть, кожна душа прагне того світлого затишку і милої янгольської посмішки, про які йдеться у першій частині Вашого мудрого і глибокого твору. Та вибір за кожним із нас: потішити свого Янгола, чи засмутити його...І хочеться, щоб чисті помисли якомога частіше брали верх над всім лукавим і підступним, адже зло не дрімає... Сильна поезія. Моє Вам щире захоплення!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Наталю, дякую, Вам за приємні враження Ваші... тут, власне, усе зводиться до слів Ісуса Христа: "...зрада - у серці вашому"... ну, і ще про моє захоплення світом правди небесної, де жодне лукавство і лицемірство неможливе в принципі - там говорять думками-словами (думаю, щось на зразок того, що ми називаємо телепатією), і всі почуття-переживання внутрішні одразу ж відображаються на обличчі... який прекрасний і захищений світ - де кожне лукавство одразу ж виявляє себе... і мусить саме іти геть... але янголи люблять всіх людей і завжди чекають (свічечка на вікні), коли людина очистить серце, повернувшись лицем до світла правди... тоді знову прийде у чертоги...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані zazemlena, дякую Вам за спів-відчуття... так... є тут і такий мотив - навіть від автора позатаєний... дуже він глибоко захований, а от Ви вчули той відтінок... це мене і подивувало приємно...
