Україно моя закосичена,
та краса твоя – не позичена…
Уже так із давен тобі сталося –
кращі землі тобі й нам дісталися…
То від Бога твого – від Всевишнього,
Від живого отця – не колишнього…
Маєш мову свою солов’їную,
Що санскиту під стать, та невільную…
Самобутність твоя ще й у звичаях –
У сусідів вони не позичені…
Маєш славну, як світ, ти історію
І державну (як знать?) категорію…
Та в недавні часи піддавалася –
Ворогами не раз покривалася…
То ж чужі по тобі всмак топталися,
(Хоч душею ти їм не скорялася…)
та найбільше за всіх Москви братія,
ще й домашня твоя "хохлократія"…
ОтумАнити нас намагаються
й душу-мову твою вщент споганити…
Тепер мова у нас обрусичена,
не своя вже вона – запозичена.
Тож додому, назад повертаймося –
від чужого лайна очищаймося...
Хоч чужому й корисно навчатися,
та свого нам негоже цуратися…
10.06.2013
вірш написаний в найкращих традиціях поетів - патріотів. та тільки жаль, що до слів наших ніхто вже не дослуховується, це раніше поети прмії піднімали, а зараз вони ніщо інше, ніж забава, іграшка, яка спочатку трохи цікава, а потім набридає...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Правдиві слова. Та біда в іншому: нас читають мало молоді люди, в руках яких майбутнє України! Треба організовувати форуми, де б патріоти мали слово! Пасивність, невігласство, політичний негілізм!
До речі, Дзвін Зажури на Кургані Скорботи під Лубнами мав бути вищим та бандократія не допустила... Поруч загалом благодатний Мгарський омосковлений монастир...
***
Над Зажур-горою - дзвін...
Дзвін докору.
Дзвін по жертвах і катах людомору...
Небо реквієм дзвенить безугавно...
Небо душі очища над курганом...
Поминальний Вічний дзвін...
Дзвін докору.
Дзвін по жертвах і катах людомору...
***
...Б"є на сполох Дзвін докору.
Правда буде хай своя!
Стережіться людомору!
Ще нема хреста від Бога
над останками Кремля...
***
...Українці, у світ несіть
світлу пам"ять гіркої правди.
Хай завжди будуть хліб і сіль.
Та ніколи - чужої влади.
Оце три уривочки з однієї з перших моїх книг "ЛІКУЙМО ДУШУ". (1999)
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, я давно цей символ взяв з інтернету, Олександре, щоб "причепити" до відповідного вірша! Дійсно, до любовної тематики він не клеїться! А тут - Ох як доречно! Гуртуватися треба всіма засобами... Ось як цим символом голодомору в Україні!
Дякую за відвідини, Олександре!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за підтримку! "Разом нас багато - нас не подолати"- горланили 9 років тому на Майдані! Але ж подолали! Брехнею і підкупом... І нашим нехлюйством...От такі ми, українці!