Ніде було яблуку впасти*

Шановні  "КлУбники"!  Щойно  повернувся  з  кобзарського  свята,  що  відбулося  в  селі  Сокиринці  на  Чернігівщині...  Люду  було,  як  в  заголовку  сказано!..  Виступала  капела  бандуристів  з  Києва,  ансамбль  такого  ж  профілю  з  Університету  культури,  козачки-бандуристи  з  Чернігова,  вокально-інструментальні  гурти,  народні  хорові  та  хореографічні  колективи  з  Чернігівщини  та  інших  областей  України,  колективи    Білорусі,  Росії  та  інших  держав  СНД.  Про  це  вже  була  (і  буде)  інформація  в  засобах  МІ  та  інтернеті.  Хотілось  би  висловити  свої  враження  та  побажання...
Як  відомо,  Остап  Микитович  Вересай  (1803-1890  рр.)  -  кобзар,  сучасник  і  сподвижник  Великого  Кобзаря  Тараса  Шевченка.  Неодноразово  Тарас  відвідував  ці  місця  (Сокиринці,  Качанівку,  Дігтярі)...  Про  одну  із  своїх  подорожей  він  розповів  у  повісті    "Музикант".  
Вражає  неймовірна  велилюдність  цього  свята,  активна  участь  багатьох  колективів  і  окремих  свідом  людей  у  цьому  святі...  Це  свідчить  про  те,  що  дух  український  в  Україні  ще  не  вмер,  незважаючи  на  зусилля  "алкогольно-наркотичної"  та  антидержавної  мафій,  спрямовані  проти  українського  народу...  Там  було  багато  державців,  літературно-музикальна  еліта  нації!  І  це  добре!
Та  хотілось  би  більше!  Вже  давно  назріла  необхідність    Всеукраїнське  свято  кобзарського  мистецтва  перетворити  в  щорічний  "Кобзарський  фестиваль"  зі  своєрідним  "змаганням"  кобзарів  нашої  країни  в  рамках  Всеукраїнського  конкурсу  кобзарів,  як  це  зробили  наші  "однодумці"т  для  піаністів,  що  мають  змогу  брати  участь  в  конкурсі  Крайнєва  у  Києві!  Це  підняло  б  престиж  української  кобзи,  стало  б  заслуженою  "епітафією"  на  могилі    "розcтріляного  кобзарства"  у  довоєнні  роки  та  сприяло  б    підняттю  духу  українського  музикального  мистецтва,  фольклору  та  мови  в  нашій  державі!  Щоб  у  результаті  подальшої  "турботи"  про  УКРАЇНСЬКУ  МОВУ  наших  ворогів  та  "хохлократів"  не  прийшлось  би  говорити:
                                           
                                   Ой  ти  мовонько  обрусичена,
                                   Не  своя  ти  в  нас,  а  -  позичена!

Амінь.
_________
*  Опубліковано  на  місці  гуморески  "Ніде  впасти  цеглині"  як  такій,  що  "втратила"  свою  актуальність.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429010
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.06.2013
автор: Олекса Удайко