- Чому ми з тобою такі різні? - вона завжди цьому дивувалася.
- Бо народилися під різними зірками, - він постійно знаходив віповідь.
- А хіба тоді зможемо бути разом? - вона була наївною.
- Так. Ми не тільки будемо просто вдвох, а разом будемо щасливими, - він її заспокоював.
- Як? - вона не могла вгамуватися.
- Я тебе любитиму, цього вистачить, обіцяю, - він був впевнений у сказаному.
- Я тобі вірю, не підведи, - вона щось шепотіла.
- Ей, ти чаклуєш? - він захвилювався.
- Ні. Що буде, коли це закінчиться? - вона його спантеличила.
- Що саме ти маєш на увазі? - він вже нічого не розумів.
- Нашу любов, - вона вимовила це з певною байдужістю.
- Цей вогонь між нами неможливо спалити, - він її переконував.
- Гаразд, сьогодні я тобі вірю, але якусь хвилину ти все-таки завагався, - вона все бачила наскрізь.
- Обіцяю, що завтра цього не трапиться, - він втомився.
- А через день мені вже не треба буде доказів, - вона залишила його.
- Зачекай, я тебе не відпускав, - він розчинився в ній.
