залишиться хата…
і тиша –
об`ємна, жива – у хаті…
до чужих – сторожка`,
до тебе – завжди привітна, м`яка
тиша у хаті –
особлива така…
довкола хати – квітки
з бур`янами наввипередки…
як здичаві́лі зірки,
по́хапцем п`ють росу:
всю оцю безтолкову красу –
під бензокосу…
стежки
погубляться і травами заростут(ь) -
ніхто вже не́ зауважить:
«…не наступи на квітку тут…»
де захочеться – будеш іти,
блукати
і
у траві наступиш
на кущик м`яти:
прохолодно-свіжим
розпли́вчастим ароматом
обізве́ться до серця тво́го
скрізь натикана безтолково
холодна м`ята
ма-ти
м`яту любила –
скрізь насадила…
і подумаєш: «…треба таки
обережніше тут ступати…»
мати
сказала, що йде
у внутрішні, вишні світи
безкраї –
м`яту садити
і квітки сія-ти…
щасливий,
хто Причини Речей знає…
04.06.2013
Неймовірне співпадіння: моя мама вже давно пішла в інші виміри, а перед тим приїздила в Обухів і привезла м"яту, сливу і чайну розу. Вона ще змалку навчала молитись, а прїздила в Лавру. Слива і роза живуть, а м"ята також заросла травою і вже не можу знайти, хоч з надією шукаю спочатку літа. Це все на "дачі", а хата залишилась далеко біля Азовського моря. Пересадіть м"яту, поки не втратили. Про вірш: "безтолковість" зрозуміла до дна. Нам би таку віру як у матерів. що пронесли її через голодомори. війну і всі жахи радянських часів. Тут вони посіяли не тільки м"ту, а нам -продовжувати в міру сил і талантів. Натхнення І Благодаті
з таким "умілєньєм"читала, так живо відчула як зірки сьорбають росу...,аж до БЮЕНЗОКОСИ, вона так гаркнула у мене над вухом, я смикнулась, озирнулась - де вона.
маю тепер великі здивованозлякані очі і сильне бажання втекти, а як то м"яті? непереливки!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зізнаюся, люба Віточко, я Вас чекала... мені цей момент із сьорбанням роси - наввипередки з бур"янами (...бо вже ж ніхто бур"янів тих не видалить, квіток не поллє - на самовиживанні квітки ті, "як здичавІлі зірки" стали...))) - теж дуже подобається... така картинка - точна і динамічна...
а бензокоса - що ж... коли людина полишає світ, який створила за розумінням власним краси (хай навіть безтолкової, не впорядкової - спонтанної, але своєї, отже - істинної... для себе самої...) - світ мусить мінятися настільки, що просто зникає слідом за людиною своєю... бо в інших - інші поняття порядку і красоти тієї ж - для когось красота це - "досконала доцільність", а свобода - це "усвідомлена необхідність"... тільки все це зовнішнє... словеса... бо краса - це різноманітність, спонтанність - творчість, а свобода - це взаємна любов... взаємна, бо любов - це поєднання розуму і волі (тобто чоловіка і жінки) - поєднання істинне, повне - двох у одне єдине і ціле... первозданне...
добре... хочу сказати Вам про мою вдячність, бо Ви мене сприймаєте і приймаєте - а це щастя...)))
наші підземні річки мабуть злились, і ледь чутно їх таємничий гул... , у глибині...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий пане Морський Леве - це ж прекрасно... бо це і є "любов до ближнього" - а "ближній", я так думаю, це той, хто кому близький "за якістю сприймАного блага" від Господа... тому ми з Вами відчуваємо спільний "таємничий гул"...)))
Маю 11-томник Білодіда, факсимільне видання 4-томника Грінчека, та заглядати туди щоразу лінька, тим більш, що маю на сайті таку "ходячу" лінгвістичну енциклопедію!!!
Дякую щиро, Валентино!
Валентинко! Всі Вас хвалять, і мені хочеться... Та ніяк не впамкую Ваш стиль! Дійсно темка цікава ПРИЧИНИ РЕЧЕЙ! Але мені, тупому, не доходить ніяк, чому краса "безтолкова", яку тільки – "під бензокосу…" Чому "холодна м`ята натикана безтолково"... Чому? Адже краса - це досконала доцільність, по суті, одна із головних "вібрацій" Бога, як, наприклад, Любов! До речі, "бестолковость" - чисто російське слово... Це такий авторський задум - модерністська суржиковатість ? Чому не "безглуздий", "нетямущий", "безклепковий", в решті-решт! Чи це на догоду "Кивалово-Азарово-Януковичським" реформаторам української мови?
"Розтолкуйте" мені, нетямущому, шановна тлумачко!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ТОЛКОВИЙ, а, е,
1. Розумний, розсудливий; діловий, тямущий. Опонентів було аж пять, з них толкових два (Леся Українка, V, 1956, 380); — Вона [земля> не дорожче людей, — відповів Тимофій. — Ти ж, Супруне, толковий чоловік, зрозумій усе (Михайло Стельмах, II, 1962, 136).
2. Змістовний, слушний; зрозумілий. Толкова доповідь;
// Добрий, майстерний (про твір мистецтва). [Калич:> Це ваша музика, товаришу Павелко? Толкова музика (Іван Микитенко, I, 1957, 266).
БЕЗТОЛКОВИЙ, а, е.
2. У якому немає ладу, порядку; безладний. На Зорин розвиток мало фатальний вплив життя в «безалаберній» і безтолковій сім'ї Гольштейнів (Леся Українка, V, 1956, 212).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 150.
ТОЛК, у, чол.
1. тільки одн., розм. Те саме, що розум, глузд.
Взяти в толк; Добрати толку — з'ясувати для себе, зрозуміти, усвідомити. З толком: а) розсудливо, розумно.
2. тільки одн., розм. Користь; добрий наслідок: Без толку: а) даремно, марно, без потреби.
3. перев. одн., заст. Суть, смисл.
4. рідко. Напрям, спрямування.
5. розм. Лад, порядок де-небудь.
6. перев. мн., рідко. Пересуди, розмови. Мені часто різні наші громадські рухи, спори, толки, антагонізми та симпатії видаються бурями в шклянці води (Леся Українка, V, 1956, 62).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 179.
дуже і дуже проникливо...Ви Панусю Валю Причини Речей мені оповідаєте у своїй творчості, за це дякую!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Вікторіє, нічого не буває без причини - і я вдячна Вам, що, сприймаючи писання мої - тим самим потверджуєте потрібність моїх писань - а це і є причиною радості моєї, яка зветься творчим процесом... отже - ми з Вами "однією "вірьовочкою" зв"язані...)))