До тебе ходить муза уночі,
Сідає стиха на твоїм плечі,
І думку шле у полум`ї свічі,
Твоє натхнення будить, сміючись.
Вона питає тихо, наче сон,
І сипле в серце зорі дрібно,
Торкає струни, що тріпочуть срібно,
То знов захопить маревом заслон.
Де тепле сяйво у її долонях,
Що безборонно падає на скроні?
Де шепіт крил її похмурим ранком,
Що сонце повертає із світанком?