Ти думаєш мене іще немає,
Та я все відчуваю, я жива,
Моє маленьке серце калатає,
Як чую я твої страшні слова.
Не знаєш ти, які у мене очі
І як я посміхаюся у сні,
А вже мене позбутися ти хочеш
Не залишаєш вибору мені.
А я так хочу жити в цьому світі,
Побачить промінь сонця золотий,
Побачить небо, зорі, трави, квіти,
А ще – почути добрий голос твій.
Почути твою пісню колискову,
Відчути ласку твоїх ніжних рук,
Промовити до тебе перше слово,
Зробити із тобою перший крок.
Можливо, я цього вже не діждуся…
Матусю, подаруй мені життя!!!
Про це я Господу щодня молюся,
Прошу, не убивай свої дитя!
Зачепили. Душа, яка приходить у цей світ, вибирає собі батьків і дуже хоче сюди попасти, бо це не просто. А тут таке горе. Все закінчується не почавшись. Не хочете дітей - бережіться. За це так карають там! Ви так все гарно написали. Цей вірш треба було б на біг-борди замість реклами.
Гірка тема. Теж написала про це і задумала ще написати. Зараз на слуху введення нових законів про відповідальність за аборти.
