Я задовго йшов до щастя,
Шанс від мене прикро втік.
Ніби грішник до причастя,
Запізнився я на рік.
Я любив свою роботу
І любив близьких людей,
Тільки дехто з них жорстоко
Знищив хід моїх ідей.
Ось і все. Настали зміни,
Пробігає день за днем,
Не виходжу я за стіни,
Серце врізане ножем.
Зачинились гучно двері,
Зачинились на замок,
Я один, мов у печері,
Заховався від думок.
Тільки песик мій старенький
Не покинув і біді,
Він, заскигливши тихенько,
Склав компанію мені.
Глянув песик сумно в очі,
І відчув - тут щось не те,
Навіть їсти він не хоче
І на крок не відійде.
Зажурився Джек зі мною,
Доля разом нас звела,
Й по щоці моїй рікою
Прокотилася сльоза.
Може гніваюсь даремно ?
Може щастя ще прийде ?
Песик подихом приємним
Заспокоював мене.
Він надав значну підтримку
У хвилину нелегку,
Наче серця половинку,
Вірність Джека я ціню.
Ех, не здамся я без бою,
Розірву кайдани зла !
І з одвічною журбою
Буду битись до кінця !
(буду вдячний за підказки
та зауваження. Дякую !)
