Ну не плач,а де ж сльози безжальні подіти?
Крик душі, що прониз все безмежжя пустель
Скільки можеш ось так тут самотньо сидіти
І вдивлятися в обрії білих безжалісних стель...
Ну не плач, чи потрібні комусь твої сльози?
Чи хтось знає що плачеш одна у страшній в самоті?
Біль мине,все минає як в януть ромашки і рози
І душа теж остине в безодній тьмяній пустоті.
Так, бувала і радість, бувала печаль і страждання
І лилися вже сльози, і криком кричала душа
Так, бувала удача,і дружба була і кохання
І все вітром знесло, лише спогад один залиша...
красиво-журливо 
