Ну не плач…

Ну  не  плач,а  де  ж    сльози  безжальні  подіти?
Крик  душі,  що  прониз  все  безмежжя  пустель
Скільки  можеш  ось  так  тут  самотньо  сидіти
І  вдивлятися  в  обрії  білих  безжалісних  стель...
 
Ну  не  плач,  чи  потрібні  комусь  твої  сльози?
Чи  хтось  знає  що  плачеш  одна  у  страшній  в  самоті?
Біль  мине,все  минає  як  в  януть  ромашки  і  рози
І  душа  теж  остине  в  безодній  тьмяній  пустоті.

Так,  бувала  і  радість,  бувала  печаль  і  страждання
І  лилися  вже  сльози,  і  криком  кричала  душа
Так,  бувала  удача,і  дружба  була  і  кохання
І  все  вітром  знесло,  лише  спогад  один  залиша...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416216
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: Марина Мариніна