ЗАКЛЮЧНИЙ ПРОГНОЗ
Люди скажуть, – ви моголи...
– Моголи, моголи.
Золотого Тамерлана онучата голі...
Т. Шевченко.
Відомо, що «найбільший патріот»
на плі́тки часу тратити не буде.
Йому найперше треба йти в народ,
що плескає і заглядає в рот.
А рядовий поет
йому
не люди.
Бо в людях – це поближче до панів!
Аж в хатніх сінях стоптані пороги.
«Хиренна воля» тягне до братів:
пройдисвітам відкриті всі дороги,
а патріоти на широку ногу
і досі не бідують в москалів.
І поки всі блаженні десь постяться,
в стовпотворінні банківських вождів
линяють тушки «сукиних-синів»
із крючкотворців і законодавців,
що знову тіні власної бояться
у маскараді партій-близнюків.
Дратує мова нації –
моголів,
що видерлись по трупах на Олімп.
Перевертні, пройдисвіти і тролі
собі на роги
ліплять білий німб.
А хто в ладах із мовою Шевченка –
це вже фашист.
А хто ж той комуніст,
що роззявляє ненаситну пельку
на все, що в радах дотекло під ніс?
З усіх трибун уже оголосили
гріхом смертельним – націоналізм.
Їм явно мало Авеля на вилах.
Фашистам скрізь ввижається фашизм.
А ці рядки?
Це теж наклеп на мову?
Їм треба інше – конкурси та шоу,
як фільтри вільнодумства та ідей,
щоб нейтралізувати тимчасово
супроти влади вже на все готове
несамовите юрмище людей.
Тому то слову правди не пробитись
крізь щит цензури, критики, журі,
байдужості, вказівок на горі...
З обставинами можна примиритись.
Ще прийде час за всіх перехреститись,
на кого точать звірі пазурі.
Прислужників з почесними званнями
на чисту виду виведе народ,
коли не тільки словом, а й ділами
хвалитись зможе справжній патріот.
Можливо строфи ці – не панацея,
щоб лікувати немічних на слух.
Та варто ради цілі однієї
торкнутись струн поезії цієї
хоч тим, хто поки зовсім не оглух,
аби катарсис, викликаний нею,
як вогнище із іскри Прометея,
спустошив душу,
та звеличив Дух.
