Ще вчора ти був просто чоловік.
Не мій. А чий, мене не хвилювало.
Ти до жіночої уваги звик –
Ще б пак, Поет! Це трохи діставало.
Та що мені? Ідеш своїм шляхом,
Закохуєшся і складаєш вірші.
Здавався ти брутальним мужиком.
А вірші – що ж? У мене теж не гірші!
Як наші паралельні два світи
Раптово перетнулися, не знаю.
Не пам’ятаю! Тільки якось ти
Заполонив моє єство до краю…
Спочатку щирим словом здивував
І зацікавив рідкісним акцентом.
Маленькими ковточками вживав
Мої думки, присмачені абсентом.
Зелений заборонений напій
Потроху викликав чудне бажання
Злетіти, опинившись серед мрій
Зеленооких муз твого кохання.
Ти усміхався, впізнаючи вплив
П’янких словосполучень і метафор:
Коли перед очима світ поплив
І затягло мене у вир анафор,
Синекдох, метонімій, порівнянь,
Епітетів, гіпербол, перифразів,
Ти поманив у світ хмільних бажань,
Де кришталевий блиск сльозинок-стразів
Звабливо мінився веселкою чуттів:
Веселощів і суму, здивування,
Від спеки – до північних холодів,
Від щастя – до розчарування.
Солодкими словами цілував,
Плечей торкався, ніжно пестив груди,
Рядками непомітно роздягав
(Приємно, як уміють словоблуди),
Розпалював невидимий вогонь,
Голубив, піднімаючи на хмари,
І я вже не соромилась того,
Що грав моїми струнами гітари…
Так хороше! Злітаю до небес!
Смак на вустах твоїх віршів фактурний…
Ти як ПОЕТ в очах моїх воскрес!
Це перший мій оргазм літературний.
тут Вам вирішувати, як автору.Читаючи його в мене й промайнула думка, що це йому Думаю, Юхниці має сподобатись (як кожному чоловікові) та й з гумором у нього все гаразд
Супер! Дуже гарно!
Думаю, Юхниці має сподобатись (як кожному чоловікові) та й з гумором у нього все гаразд 
От думаю, написати Євгену Юхниці присвячення чи хай всі потішаться?
