Хочеться радіти, та, не збагну, чи треба,
Бо, просто так нічого не падає із неба.
Відсутність мозку не компенсуєш згодом,
Коли ти блеїш в стаді в єдності з народом.
І не відомо досі, чи нам хтось відповість,
Вже сліпа невідомість не провокує злість,
Бо, ми давно стерильні і мізки нам промито
Законами про мову, релігію і мито.
Не кориться системі лиш той, хто поза нею,
Той, хто не має дому, хто змішаний з землею.
Давай, шкреби тризубом у порожній тарілці,
Бо, ти для них є «нуль» у будь-якому віці.
Престол передадуть після царя цариці,
І вже хтось інший буде смикати за шпиці.
Одні й ті ж самі клоуни знову на екранах,
На кожному каналі і у всіх програмах.
Я не знаю, чи є у нас усіх майбутнє,
І чи буде колись серед руїн щось путнє.
Все що моє, слова, що сплетені в віршах,
Нехай, уявний, але ставлю системі шах!
Я вірю в краще! А слова потрібні. Без них ми наблизимося до того кращого. І ще молитися потрібно - за Україну і всіх!
Jim Drake відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ВІРИТИ в краще, не зважаючи на реальність, то досить сильна позиція але, якшо кожен не буде ПРАГНУТИ до того кращого, то нічого не буде.Це вже справа індивідуальна звісно, не можемо всі вилізти , то вже старайтесь кожен для себе..
вірш про наболіле і реалії нашого існування (не пишу життя, бо хіба це нормальне життя?!), правда, так би мовити, сьогодення. Досить відверто і сильно,правдиво. Такі вірші зараз досить потрібні
Jim Drake відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
