Вокзал коломийський -
Приятелю-друже:
Давно вже ми бачились,
Скучив я дуже.
Я зараз немов
Одинокий лелека -
Мене ти відправив
Далеко-далеко.
Такий світ безмежний,
Такий світ безкраїй,
Та краще немає
Як в рідному краї.
Ранковим пероном
У сивім тумані
Вагон за вагоном
У даль пропливає.
Ти бачив багато,
Багато ти знаєш,
Про долі людськії
Ти все пам'ятаєш.
Були тут особи
І прості, і знатні.
Події ти бачив
І мирні, і ратні.
Розлуки, мов грози,
Мов люті морози
По щоках збігають
Такі важкі сльози.
Хай згине біда і
Пропаде напастя,
Коли над тобою
Проноситься щастя.
Троянди червоні
В руках затремтіли,-
На люднім пероні
Дві долі зустрілись.
Тебе обновили
На свято гуцулам,*
Водою скропили,
Щоб ти служив людям.
Тепер в твоїх залах
Нікому не тісно.
Обличчя твоє - це
Ворота у місто.
Тебе зустрічаю
І кланяюсь низько,
Якщо від'їжджаю
Далеко чи близько.
Немаю спокою,
Та мрію й надіюсь,
Коли я з тобою
Ще знову зустрінусь?
* Влітку 2000р. в м.Коломиї проходив Х Міжнародний гуцульський
фестиваль.
05.07-13.07.2002р. Прайаш до Садо (Португалія).
