Великі сподівання
Були в кожного із нас
Тепер розчарування,
Думки лише про час
Всі ми були дітьми
Всі вірили в казки
Всі мріяли про славу
Й не думали про праву
Та час пройшов моментом
Не пожалів ніхто нас
Ти може став доцентом
А може звуть «ніхто» Вас?
Дітьми всі були рівні
Були і мрії всі одні
Ніхто й не оглянувся
Як стали вже старі
І мрій у нас не має
І час вже піджимає
Та хтось усе плекає
Плекає і страждає…
Та часу щось змінити
Нам доля не лишає
Час весь пройшов у мріях
Й великих сподіваннях
