Дивно чомусь писати про ці всі речі коли тобі всього лиш 21, а може коли мені аж 21.
Протягом останніх 4-х років я думала, ні я була просто переконана що моє призначення це обрати правильну професію, поставити собі високу планку і крок за кроком йти до тієї високої мети.
Все змінилося. Не важливо рік тому, вчора, чи сьогодні. Просто все змінилося. Звісно, я хочу зайняти гідне місце у цьому суспільстві, але зараз не про це. Мої роздуми будуть дуже банальні, майже жіночі. У світі напевно тисячі таких жіночих думок, перетворююся у стандартну. Хочу бути домом для нього, створити сім’ю і бути підтримкою для людини, яка триматиме мене за руку. Моє призначення у житті розчинитися у тому, кого кохаю до нестями. Головне не стати для нього затертою платівкою.
У своїй професії я відображу свої сублімовані ілюзії. Не буде нічого нового все буде аж занадто просто. Сяду в одній редакції одного міста і буду вдавати з себе одного з журналістів. І це у мене вийде дуже вдало. Але практика + знання дадуть мені можливість дійсно реалізуватися творчо. Народжу для нього сина з очима кольору щастя. Тепер я точно знаю, що наше щастя треба народити. Інколи буду вдавати з себе щасливу інколи просто буду найщасливішою.
Потім буде все за планом: моїм призначенням стане створення світу для них обох. Для двох найкоханіших чоловіків у Всесвіті. Для нього Я буду малювати нове суспільство, те у якому він перестане думати і просто буде зі мною щасливим. Там буде віра і світло а щастя…воно буде там, як повітря: постійно і всюди, його можна буде різати шматками, як мамин смачнючий бісквіт.
Все змінилося. Не важливо рік тому, вчора, чи сьогодні. Просто все змінилося.
