Ти візьмеш мене нізвідки
З вітру, з соломи, з нитки…
Висмикнеш зі щілини часу
Замість серця гранатну прикрасу -
І я буду жити!
Ти зробиш мене зі степу,
Вкрадеш серед ночі з вертепу.
Шкіру мою із ситцю шиту
Цілуватимеш… благоговіти…
І я буду жити!
Ти візьмеш мене у неба, у зір…
Клаптик душі своєї мені відріж,
До вуст моїх доторкнись пурпурових
Я дихати буду цілунком медовим…
І я буду жити!
Серце?! Стукає серце!
Я відчуваю як ллється
Сила вогню твого любовного,
Розкривається світ бутонами…
І я буду любити!
Ти візьмеш мене нізвідки.
Зі співу сопілки, з вишневої гілки…
А-О-У–М-м-м.. гортанню прокотиться -
Я сьогодні з тебе народжуюсь…
І я буду любити!
Торкання. Долоні в долоні,
вуста в вуста…лоскотно...
Народиш мене для гармонії
з свого серця, з дихання, з голосу…
І я буду радіти!!!
17.03.2011р.
ілюстрація з інтернету
Чарівний вірш...
"Ти візьмеш мене нізвідки
З вітру, з соломи, з нитки…" .... а й справді, самі щасливі моменти, кохання ... береться фактично нізвідки, де ніхто не чекає ... воно все може зявитись з маленької дрібнички.... ех, ну дуже гарно відобразили незвичайне почуття - кохання
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, як уважно Ви мене читаєте, прислухаючись до кожного слова, кожного образу, думки... це дуже приємно!дякую!!!
це дуже приємно!дякую!!! 
